Физический парадокс: чем прозрачнее экономика,

тем она призрачнее. (Леонид С. Сухоруков)     

         В світі існує багато моделей економіки, які функціонують у багатьох країнах, найпоширеніші з них: Шведська модель, французька модель, американська модель, японська модель та інші. Кожна з цих моделей має свої плюси, мінуси і свої особливості. Але якщо вас зараз запитати «Яка модель економіки функціонує в Україні на даний момент»? Ви зможете відповісти на це запитання? І чи існує вона взагалі?!

         Давайте подумаємо і розберемося, що являють собою ці моделі і яка найприйнятніша з них для України… Довгий час Україна жила в умовах комунізму, комунізму який пропагував соціалізм і соціальну рівність. Вся економіка будувалася на планах (п’ятирічках).

• Шведська модель – це одна з тих моделей про яку багато і розказувати не потрібно, всі і так добре знають, що в Швеції зроблена максимальна ставка на соціальну політику, а саме: «сьогодні» ти важко працюєш (роботою максимально забезпечене населення!), а «завтра» ти отримуєш високу пенсію і повністю забезпечена старість. Пенсіонери і діти – це саме головне для них. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду. Постійно відбувається перерозподіл національного доходу на користь менш забезпечених верств населення.

У нас же люди максимально стараються довше «протягнути» на роботі, адже за пенсію вижити важко.

• Французька модель – відбувається планування народного господарства і взагалі  вона чимось нагадує шведську (На відміну від французької шведська модель не передбачає усуспільнення власності, централізованого втручання в економіку). Ставка робиться на транснаціональні компанії, робиться все для їх стабільного розвитку.
• Американська модель – Державна власність у промисловості незначна, країна робить ставку на капіталістичні відносини, головні девізи: «Людина, людині вовк», «Виживає сильніший». Податки менші ніж в багатьох інших країнах, хоча контроль жорсткий, велике значення мають біржі. Витрат на оплату послуг з охорони здоров’я, дитячих і шкільних, отримання вищої освіти, пенсійне забезпечення – це вже проблеми громадян.

В Україні відносна сплата податків висока, «умовно» безкоштовне навчання і медицина.

• Японська модель – ставка робиться на національність, тобто господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, високий рівень технологічного забезпечення і якості продукції, але разом з тим добре розвинений малий та середній бізнес, хоча самостійно йому важко функціонувати, тому в більшості випадках вони входять в склад великих компаній.

В Україні ж відсутнє почуття національної гордості, як таке. Громадяни не забезпечені роботою, так як в Японії(зайнятість досягає 95%). Низький рівень технологій.

         І тепер можна зрозуміти, що Україна не підпадає під жодну категорію вище наведених моделей. Тоді ж яка модель у нас функціонує зараз? Напевне цю українську модель можна зобразити так: мала забезпеченість робочими місцями, низьке пенсійне забезпечення, відношення заробітної плати не відповідає рівню ціни, відсутність середнього класу, високий рівень монополії і монопольних картелів на ринку, технологічний розвиток майже стоїть на місці, відсутність нормального державного виробництва… То це уже не модель, це абсурд з яким ми з вами живемо уже дев’ятнадцять років.

Що ж тоді робиться з нашою економікою?

         А відповідь проста, нам не потрібно придумувати велосипед і проводити кожний рік нові експерименти в економіці, адже проблема не в ній а у владі, адже яка влада і її концепція розвитку така і економіка. Економіка по своїй суті не може бути як доброю, так і поганою, для прикладу візьмемо ніж, це добро чи зло? Ці два поняття не можуть бути його суттю, адже в чиїх руках він появиться, то і буде. Грабіжник цим ножем може вбити, або покалічити, а хороший господар може цим ножем різати хліб.

         Головним завданням процвітання економіки повинна бути національна ідея, адже без неї вся суть економічного розвитку держави втрачається. Серйозно потрібно поставитися до приватизації і одержавлення (на мою думку державна власність повинна складати від 20 до 40% Пояснювати чому стільки не буду). В країні потрібно підтримувати розвиток підприємництва, уточнюю підприємництва, а не капіталізму. Капіталізм – це система, де влада в руках капіталу. А система вільного підприємництва – це система, де влада розприділена і кожний бажаючий без перешкод може розпочати свою власну справу.

         Далі потрібно попрацювати з банками, адже комерційні банки за допомогою фінансових махінацій повністю одурманюють населення і заганяють його в борги.

         Фінансова система повинна бути двохсторонньою, перша сторона – національна(не залежна не від кого), друга сторона – зовнішня яка відкрита для зв’язку з іншими фінансовими системами.

         Величезною проблемою України є її залежність від долара. Сьогодні ціна на долар «впала» - в Україні КРИЗА, завтра ще «впаде» і в нас поглибиться КРИЗА. І ому, щоб таких проблем не виникало, нам потрібно створити нормальний валютний кошик, в якому українська гривня буде прикріплена не тільки до долара, а ще до мінімум п’ятьох валю (для прикладу євро, долар, фунт, юань і швейцарський франк)

         Терміново потрібно припинити співпрацю із МВФ, адже це одна з найбільш кримінальних структур, вони свідомо заганяють країну в борги, а країна потім змушена розплачуватися землями, заводами, підприємствами, ресурсами… Адже саме страшне в позиці, це не сам борг, а відсоток який прикріплюють до цього боргу!

         Ще потрібно збільшувати золотовалютний фонд, запускати своє виробництво, збільшувати експорт країни, зменшити податки, відкривати нові нафтові і газові родовища, розвинути с/г і фермерство і тому подібне.

         Але я ще раз повторюся все це буде можливо за однієї умови – прихід нової революційної влади, яка буде діяти в інтересах нації, в інтересах держави. Все залежить від нас!